У будь-якому бізнесі моє перше питання - хто заробляє і хто платить за помилку. Тут канали заробили перегляди й нових підписників. Платили інші: поліція з розбитими машинами, Нацгвардія з розбитим автобусом і військові, яких, за словами командування, тепер доводиться переселяти, бо адресу знає вся країна і, повірте, не тільки вона.
Заплатили й усі ми, бо між цивільними й військовими з'явилася ще одна тріщина. Таку ворог не купив би ні за які гроші.
Для мене тут немає двох таборів. Український військовий має бути захищений законом і від натовпу, і від можливого свавілля всередині системи. Якщо когось били, винні мають відповісти. Якщо це вкид, ті, хто його запустив, теж. Жодне з цих речень не скасовує іншого.
Напруга під усім цим не тільки наша. Я багато працюю у Франції, де країна може спалахнути за один вечір; у Німеччині й Італії через політику й мігрантів сваряться навіть родичі й сусіди. Різниця в запасі міцності. У Європи є час і той запас, якого в нас сьогодні немає. Ми живемо у війні, і наша струна натягнута в рази сильніше.
Тому в мене лишаються два запитання, а не висновок. Перше: кібервійна йде не перший рік. Чи має держава достатньо ефективну, професійну й підзвітну систему, здатну зупинити таку кризу до того, як вона перетвориться на фізичне протистояння? Того вечора її не було видно. Хто побачив, що за пів години одна людина перетворилася на сорок? Хто перевірив джерело? Хто за годину сказав людям правду? І хто відповідає, якщо цього не сталося? Тільки без цензури, без переслідувань і без звички називати будь-яку незручну критику ворожою пропагандою - інформаційна безпека починається не із заборони запитань. Вона починається з уміння держави швидко й чесно на них відповідати.
Друге - до всіх, хто пише для сотень тисяч людей. Проблеми справжні, і про них треба говорити, викривати корупцію, вимагати справедливості. Але негатив продається краще, і страшний заголовок збере більше переглядів, ніж спокійний розбір. Ви не знаєте, хто читає вас о другій ночі: військовий після важкого бою, мати, яка третій тиждень чекає звістки від сина. Я не прошу приховувати правду. Я прошу не продавати безнадію як єдину можливу правду.